Гайдамацьке повстання
Sep. 3rd, 2008 11:22 pm
У тридцятих-шістдесятих роках XVII ст. на Правобережній Україні розгорнувся гайдамацький рух, що супроводився рядом повстань, серед яких найбільшим була так звана "Коліївщина". Одним із центрів цього гайдамацького повстання стало с. Забір'я.
У ті часи на середині кварталу, де раніше були школа і клуб, було збудовано три великі будинки, — "такі, як у Києві". Це були казарми для трьохсот гайдамаків (відтоді й до 1924 р. ця земля, розміром 2 десятини, належала церкві). Нині на цьому місці встановлено пам'ятний знак на честь гайдамацького повстання 1768 року.
Для захисту від небажаних відвідувачів гайдамаки відновили фортецю на Крутій Горі. У ті часи біля неї перехрещувалися дві дороги - шлях з Києва на село Плесецьке через монастирське село Липовий Скиток (тоді Скиток Лип'янський) і друга — з-за річки Ірпеня через села Луку, Бобрицю, Забір'є до Будаївки і далі, аж до корчми на Чорному Шляху, що вів від Києва через Васильків, Білу Церкву і Умань до самого Криму. Чорним Шляхом чумаки возили з Криму до Києва сіль.
Цариця Катерина сприяла підготовці гайдамацького руху проти поляків, приймаючи втікачів з Польщі на своїй землі. За легендою, вона навіть вислала гайдамакам перед самим повстанням в подарунок "вози залізної тарані" (ножів), які духівництво урочисто освятило в Тарасову ніч.
1768 року разом з гайдамаками Максима Залізняка, забірські гайдамаки вирушили Чорним Шляхом в похід на панську Польщу до Умані, винищуючи своїми свяченими ножами католиків та уніятів. Вислане поляками проти повстанців уманське козацьке військо на чолі з Іваном Гонтою приєдналося до повстанців, і тоді гайдамаки разом з козаками обстріляли Умань з гармат, взяли її 20 червня 1768 року з бою і вчинили кошмарну різанину, описану в поемі Т. Г. Шевченка "Гайдамаки". Про цей похід в Забір'ї співали старовинну пісню: "...зарізали сорок тисяч та й іще чотири...".
Того літа повстанці на чолі з М. Залізняком, І. Гонтою, С. Неживим, М. Швачкою здобули також Черкаси, Канів, Корсунь, Лисянку, Макарів, Радомишль, Коростишів, Житомир, Бишів, Код-ню, Фастів, Бердичів, Паволоч, Ржищів, Білу Церкву, Сквиру, Ставище, Смілу, Звенигородку, Лебедин, Чигирин, Торговицю. Це — назви лише кількох міст, а повстання тоді охопило майже всю Київщину, Брацлавщину, поширилося на Поділля, Волинь і Східну Галичину. У 60-80 рр. гайдамацький рух охопив також Лівобережну й Слобідську Україну. У ньому брали участь селяни, міська біднота, козацька сірома, солдати-втікачі з царської армії.
Пам'ятний знак на місці гайдамацьких казарм.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
СВЯЧЕНА ГАЙДАМАЦЬКА КРИНИЦЯ
На цьому місці, нині густо зарослому чагарником, раніше знаходилася легендарна гайдамацька криниця.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
У часи Коліївщини коло гайдамацьких казарм (куренів) на квадратному лужку проти стігла була криниця. Над криницею стояв дуже великий дубовий хрест з прибитою до нього іконою.
Одного разу забірський піп порадив гайдамакам у ту криницю, для того, щоб вода в ній була завжди чистою, покласти на дно срібні гроші. І гайдамаки висипали в криницю, за одними переказами півмішка, а за іншими — півтора кошеля срібних карбованців. Слава про срібну криницю линула далеко за межі Забір'я.
Тепер ця криниця засипана, але на її місці завжди мокро. Земля ця поділена нині між кількома господарями. За спогадами В. М. Гориновича, на городах поблизу забірчани неодноразово викопували старовинні мідні монети. П. Шинкаренко розказав, що в 1912 р. якісь чужі люди розкопали яму на місці свяченої срібної криниці й вивезли возом волову шкуру срібних грошей.
Гайдамацькі могили
Коли гайдамацький рух почав набувати несподівано широкого розмаху, цариця зрадила гайдамакам і домовилася з польським королем про спільну боротьбу проти них. Коліївщина була жорстоко придушена панською Польщею та російським царизмом.
Один з останніх боїв гайдамаків із військом цариці Катерини II відбувся поблизу Забір'я, на виході сучасного Київського шляху до Білогородського поля. Там, метрів за десять ліворуч від шляху, і зараз видно в бору довгу могилу, в якій, за переказами, поховано більше тридцяти гайдамаків, що загинули в цьому бою. Їх поховали разом зі зброєю, одягом і грішми — як святих борців за народну волю. А далі, коло того ж шляху, за лісом, вже на Білогородському полі, є ще три могили. Кажуть, що в них поховано триста гайдамаків.
Забірчанка О. П. Татаренко 1966 року згадувала, що коли їй було десять років (1903), ходила вона зі своєю бабусею в ліс збирати ягоди. В кінці Київського шляху вони знайшли місце, де суниць було особливо багато:
— Не збирай цих ягід, — сказала стара, — вони на крові людській виросли.
Біля високого пня було земляне підвищення, і втомлена дівчина схотіла на нього сісти.
— Не сідай тут, — сказала бабуся, — нехай вони сплять спокійно. Це святі люди...
— Хто вони, бабусе?
— Гайдамаки. Тут їх більше тридцяти. — І затягла старої, довгої, як вона називала "гайдамацької" пісні, що починалася словами:
"Ой, стала Польща,
була Україна.
Не заступить син за батька,
Ні батько за сина.
Зарізали сорок тисяч Тай іще чотири..."
Олександра Павлівна не хотіла згадувати усіх слів цієї пісні, адже одного разу, ще до революції, коли забірські жінки заспівали її на свято, то наступного дня приїхали з Києва жандарми й заарештували всіх тих жінок і близько двох тижнів тримали їх під арештом. Отже, царські чиновники ще на початку XX ст. боялися навіть спогадів про гайдамацьке повстання.
Великий Бір поблизу Забір'я.
Посмотреть на Яндекс.Фотках
no subject
Date: 2008-09-03 08:36 pm (UTC)no subject
Date: 2008-09-03 08:41 pm (UTC)no subject
Date: 2008-09-03 10:54 pm (UTC)XVIII
Холодний Яр
Date: 2008-09-04 07:32 am (UTC)Місця там неймовірні, але пам"ять знищено майже повністю. Місцева влада і досі воює проти тих, хто намагається не забувати про Холодноярські повстання. До речі, екскурсія в Холодний Яр відбувається щорічно в середині квітня. Якщо Вам цікаво, можете приєднатися (коштує десь 100-150 грн на 3 дні)