Тріумфальне завершення блогтуру Тернопіллям

[carabaas]

Коли вранці третього дня нашого блогтуру ми виїжджали з Кременця, я, фотографуючи як мені тоді ввижалось трохи кумедний білборд, не міг і на хвильку запідозрити, що нічого кумедного в ньому немає…

Ніби й зовсім забув веселого, але повчального віршика з свого скелелазного дитинства, який у вільному перекладі звучить таким чином:

Якщо ти не хочеш у гроб
Зміцнюй свій гомілкостоп

Тим не менш я (признаюся) був трохи необачним і втратив пильність граючи з друзями у пейнтбол. Ми всеодно виграли. Три гри і жодної поразки...



Хоча синява вже зійшла, але пухлина ще невеличка є. Є і золота медаль за перше місце у першості з пейнтболу. Докладніше тут.



Знімкувати можливості не мав, бо руки були зайняті, тому дякую Сергей Заглинский та Ігор Сальніков (Igor Salnikov) за гарні світлини.



Писав я же і про те, як ми відвідали музей просто неба «Табір ВО УПА «Волинь-Південь»



Потім ми мали можливість спостерігати, як активна молодь зі всієї України відтворює бої 1944-го року на тереновій грі «Гурби-Антонівці».



Захід було організованио Мiнiстерством молоді та спорту України та Тернопільською обласною державною адміністрацією у партнерстві з Молодіжним Націоналістичним Конгресом – МНК.



Обідали ми посеред лісу. Прямо узліссі, де стоять столи під навісами.



Через декілька тижнів після нашого від’їзду це місце наповнилося шумом і веселощами. На сцені виступали музики, на мангалі - смажились шашлики, на лотках - продавали всілякі сувеніри.



На Шумщині відбувся ХIII Мистецько-краєзнавчий фестиваль "Братина". Було весело...

А поки що ми пили квас та пиво і їли смачну гречану кашу.



Обід відбувся при підтримці ТМ Опілля



Пообідавши, ми поїхали у селище Вишнівець, де зберігся розкішний палац, побудований в стилі класицизму з елементами бароко.



У палацу, його власників і мешканців довга і цікава історія, що почалася ще в кінці 15 століття, коли князь Михайло Вишневецький збудував оборонний замок на високому березі річки Горинь.



Ряд залів становили дзеркальну галерею з численними предметами мистецтва, що була однією з найвеличніших у приватних резиденціях Речі Посполитої XVIII ст.



Після першої світової війни реконструкцією палацу займався київський архітектор В. Городецький.



На жаль, за довгі роки воєн і ворожих режимів багато шедеврів із колекції вивозили за кордон. У Відень, Краків, Варшаву, та найбільше до Москви.



Зараз в одному з музеїв на Червоній площі можна побачити картини з Вишнівця.



Окрім самого палацу на подвір`ї було багато інших споруд – де готували їжу, де жила прислуга. У володіння входив немалий ставок та розкішний парк площею 220 гектарів.



Зараз цей ставок значно менший, від парку залишилось лише 8 гектарів. Після двох світових війн та великої пожежі 1944 року більша частина князівського майна була знищена.

Мені здалося, що хтось сховався за шафою.



Не здалося. Можливо це "Несе Галя воду, коромисло гнеться"...)



У 1950-х його палац відремонтовано, однак первісний вигляд, зокрема його внутрішнє убранство, не відновлено.



Все одно виглядає палац грандіозно. Мені сподобався. Нам навіть показали Дзеркальний зал, що зараз реставрується, але заборонили фотографувати.
Тому я потренувався робити селфі. Як вам?



Наступна зупинка нашої мандрівки була у місті Збараж, що в 24 км від Тернополя, де зберігся замковий комплекс нащадків Дмитра Корибута, князів Збаразьких і Вишневецьких - Збаразький замок. Одна з наймальовничіших і найкраще збережених фортець на Тернопіллі.



Кажуть, що у замку діяв підземний хід, що з’єднував його з монастирем отців Бернардинів в Збаражі.



У північно-східній частині подвір’я Збаразького замку є колодязь глибиною 70 метрів.



У 1649 році під час облоги замку загинув козацький полковник Нестор Морозенко, герой українських народних пісень.



На початку 18 століття в замку перебували Іван Мазепа та Петро І, під час дипломатичної місії до короля Польщі Августа ІІ.



У повоєнний період в замку містилися карцери НКВС.



Облога Збаразького замку є однією з ключових тем роману польського класика Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем», а також однойменного фільму Єжи Гоффмана (1999).



Зовні Збаразький замок виглядає досить просто, без надмірностей, і в той же час переконливо.



І не дивно - адже він будувався не для краси, а для оборони. Одночасно замковий комплекс поєднує в собі риси і палацу і фортеці.



В минулому на сторожі Збаразького замку перебувало 50 гармат.



Вечоріло, сідало сонечко і ми вчасно потрапили до Тернополя, щоб помилуватися набережною озера.



Набережна тернопільського озера – улюблене місце відпочинку тернополян та гостей міста.



Щоб оце відсвяткувати весілля і не зробити фото у Тернополі на набережній?! Це просто неможливо.



Стільки усміхнених облич, бігають діти, рибалки сидять з вудками (і недарма!), пішоходи не заважають велосипедистам на велодоріжці. Такого я ще ніде не бачив...



Коли ми у останній день нашої подорожі Тернопіллям потрапили сюди то мали нагоду побачити аераційний фонтан.



Правда у зв’язку з тим, що вітер дув із сторони ставу, у той день працювала лише одна сторона фонтану.



Але все одно було красиво.



У той вечір було тепло, вітер приносив з відкілясь аромати шашлику, нам посміхались незнайомки…



Але на нас у кафе "Форум" вже чекала вечеря.



Як у класика:

Тут їли різнії потрави,
І все з полив'яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок.

Але ми тут не тільки їли, але й пили. Горілки "Золоте поле" від "Шустов-Спирт" та "Kalganoff" від Збаразького горілчаного заводу, пиво і квас від ТМ "Опілля" і неперевершений "Кальвадос" від ТМ "Швейків"



Тобто нам вистачило і наїдків і напоїв, щоб промовити не тільки третій і сьомий тости, але й двадцять перший. А ви мабуть вже запам'ятали, що на Тернопіллі їх підіймають "За любов!"

Не забули ми випити і за те, щоб ніхто з нас, як би високо він не літав, ніколи не відривався від колективу!

У сенсі - не запізнювався на потяг, не губився на тернопільській набережній, не лишався у замкненому костьолі, не ламав ніг, не губив зворотнього квитка і т.і.

(Тільки фотографувати в часу в нас вже не було - скінчилась плівка, сіли акумулятори, переповнилися картки пам'яті)

Так і закінчився цей (дай Бог не останній!) блогтур...

Особлива подяка:

Шумській районній державній адміністрації (голова Головатюк Юрій Мартинович)
Правлінню освіти, молоді і спорту Шумської РДА (керівник Іван Панчук)
Національному заповіднику «Замки Тернопілля» (Вишнівецький палац та Збаразький замок)

За відмінну організацію блог-туру
За активну допомогу
За підтримку