Кожна подорож починається зазвичай з вокзалу, приблизно так само як театри починаються з гардеробу. Точно так і почався черговий блогтур Тернопіллям.
Вже на пероні київського вокзалу я почав трохи нервувати. Прийшов рано і, чекаючи поїзда, зауважив (а це не помітити було неможливо) як перон поступово почав заповнюватися призовниками. Поїздка обіцяла бути веселою, бо з ними не засумуєш.

На подив, в одному вагоні з призовниками їхати виявилося набагато спокійніше, ніж зі студентами або із школярами. Якщо школярі всю дорогу грають в рухливі ігри, а студенти п'ють і їх після цього нудить, то єдиною особливістю призовників виявилася їх охайність - вони постійно вмивалися, мили руки перед кожним (і після кожного) споживанням їжі і постійно чистили зуби. Тобто практично усю ніч санвузол був зайнятий (обидва). Але поспати трохи вдалося.
( Read more... )
Вже на пероні київського вокзалу я почав трохи нервувати. Прийшов рано і, чекаючи поїзда, зауважив (а це не помітити було неможливо) як перон поступово почав заповнюватися призовниками. Поїздка обіцяла бути веселою, бо з ними не засумуєш.

На подив, в одному вагоні з призовниками їхати виявилося набагато спокійніше, ніж зі студентами або із школярами. Якщо школярі всю дорогу грають в рухливі ігри, а студенти п'ють і їх після цього нудить, то єдиною особливістю призовників виявилася їх охайність - вони постійно вмивалися, мили руки перед кожним (і після кожного) споживанням їжі і постійно чистили зуби. Тобто практично усю ніч санвузол був зайнятий (обидва). Але поспати трохи вдалося.
( Read more... )